ВИМОГИ ДО ПУБЛІКАЦІЙ

На цьому сайті до друку приймаються наукові статті, в яких текст подається англійською мовою, а метадані двома мовами : англійською та українською.

Редакція надає перевагу рукописам, які містять результати інноваційних експериментальних досліджень, що є актуальними для міжнародної спільноти, сприяють розвитку наукової, технічної і соціальної екосистем та використовують різноманітні методи дослідження.

Обсяг рукописів – не більше 1,5 авторського аркуша (1 авторський аркуш – 40 000 друкованих знаків (включаючи пробіли між словами, розділові знаки, цифри тощо)). Мінімальний обсяг – 20 000 друкованих знаків.
Рукопис раніше не публікувався і не надсилався до розгляду редакціям інших журналів (або у коментарях для редактора подати необхідні пояснення).

Текст відповідає вимогам до стилістики та бібліографії, викладеним у розділах нижче.
У матеріалах статті не містяться відомості, заборонені до опублікування згідно з чинним законодавства України, і тому стаття може бути розміщена у відкритому доступі.
Авторські права на твір не передавались раніше та не будуть передаватись у майбутньому третім особам. Конфлікту між авторами немає (якщо кілька авторів). У статті не порушені права інтелектуальної власності інших осіб.

Кожна стаття має містити метадані. Вони публікуються у виданні, на сайті видання і зберігаються в інформаційних і наукометричних базах.
Метаданими є:
1. УДК – подають окремим рядком, ліворуч перед відомостями про авторів.
2. Відомості про автора (авторів) вказують ліворуч над назвою публікації (команда – вирівнювання лівим краєм тексту) із зазначенням імені / ініціалів та прізвища; наукового ступеня і вченого звання; посади, місця роботи (повна назва); назви населеного пункту, де мешкає або працює автор, назви країни, Е-mail (у дужках). Усі відомості наводять у називному відмінку. Ім’я автора (авторів) виділяють жирним та курсивним накресленням. Через рядок праворуч (команда – вирівнювання правим краєм тексту) вказують ідентифікатор ORCID.
3. Назву публікації подають прописними (заголовними) літерами жирним накресленням одним абзацом (команда – вирівнювання по центру тексту).
Якщо публікацію подано частинами в кількох випусках видання, її назву змінювати не дозволено. Окрім того, у підрядковій примітці до назви публікації потрібно наводити відомості про її продовжування чи закінчення (“Продовження (Закінчення). Початок див. …” (і наводять номер (и) випуск (-ів) видання, в якому було надруковано попередні частини цієї публікації).
4. Анотацію розміщують перед текстом публікації після її назви. Обсяг – не більше 250 слів (до 1500 знаків із пробілами; приблизно 0,5 сторінки). Рекомендовані пункти анотації:
– мета / завдання дослідження;
– методологія / методи / наукові підходи;
– основні результати дослідження;
– перспективи подальших студіювань;
– практичне значення досягнутих результатів, вплив на суспільство, політику;
– оригінальність дослідження.
5. Ключові слова (від трьох до восьми) подають окремим рядком після анотації, позначаючи “Ключові слова” (ці два слова виділяють жирним та курсивним накресленням).

6.Список використаних джерел і літератури. Згідно з вимогами МОН України до наукового фахового видання за міжнародними стандартами наукових публікацій треба подавати два окремі списки використаних джерел і літератури:
1) «Список використаних джерел і літератури», формують у алфавітному порядку, без нумерації, мовою цитованих джерел, спочатку кирилицею, потім латиною;
2) «References» – окремий складник публікації, необхідний для коректного індексування посилань статті наукометричними та пошуковими системами. Це список використаної літератури та опублікованих джерел в абетковому порядку, виконаний латинським шрифтом. У цьому блоці повторюють посилання на латинськомовні праці та наводять кириличні видання у транслітерованому вигляді. Наявні в статті посилання на архівні джерела – не включають. References подають наприкінці публікації після основного тексту, позначаючи назву курсивом.
Список літератури та джерел у блоці References має бути оформлений відповідно до міжнародного стандарту з переліку міжнародних стилів оформлення публікацій APA (American Psychological Association (APA) Style), коли рік публікації наводиться у круглих дужках після імені автора.

Оформити цитування відповідно до стилю APA можна на сайті онлайнового автоматичного формування посилань: Generate APA citations for Books.
Для оформлення кириличних цитувань необхідно транслітерувати: а) імена авторів; б) назви видань; в) назви статей; варіант: наводиться авторський англійський варіант назви статті, якщо він наявний у публікації.

Рекомендовані онлайнові транслітератори:
ТРАНСЛІТЕРАТОР української кирилиці
Транслітератор з російської за ГОСТ 7.79-2000
Транслітератор з російської латиницею
При транслітеруванні необхідно звернути увагу на написання прізвищ авторів латиницею!
У більшості сучасних видань наявні назви та прізвища авторів англійською мовою. Транслітерацію прізвищ здійснюють відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України
№ 55 від 27 січня 2010 р. “Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею”.

Назви періодичних видань (журналів) потрібно наводити відповідно до офіційного латинського написання за номером реєстрації ISSN (можна перевірити на сайті журналу або в наукових онлайнових базах – elibrary.ru, sciencedirect.com, “Наукова періодика України” та багатьох інших).
У блоці References наприкінці кожного бібліографічного запису в квадратних дужках необхідно вказувати англійською мовою мову оригіналу видання [in Ukrainian] [in English] [in Russian].
Метадані пунктів 2, 3, 4, 5 потрібно подавати українською та англійською мовами.

Якість мови. Усі подані статті повинні бути написані британською англійською мовою. Авторам, чия рідна мова не є англійською, настійно рекомендується забезпечити граматичну коректність своєї роботи до подання.
Ми не рекомендуємо використовувати програмне забезпечення для автоматизованого перекладу. Ваш рукопис не повинен перекладатись дослівно з Вашої рідної мови. Ми пропонуємо якісний переклад та редагування тексту статті носієм англійської мови.

Подані на розгляд редакційної колегії статті повинні містити такі елементи:

Назва (12—18 слів)

Анотація (200—250 слів)
Хороша анотація є послідовною і зрозумілою, чіткою та лаконічною. Не копіюйте речення з рукопису.
Анотація має містити один абзац і розкривати принаймні вашу тему дослідження, мету та гіпотези, методи, основні результати та їх коротке обговорення. Можна додати перспективи подальших досліджень.
Використовуються дієслова, а не їх еквіваленті іменинники, активний, а не пасивний стан.

Ключові слова: 5—7 слів

Вступ
Актуальність роботи
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями.
Огляд літератури (аналіз робіт, які пов’язані з проблемою дослідження, в яких започатковано розв’язання проблеми і на які спирається автор; виокремлення невивчених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття; пояснення, яким чином дослідження заповнює прогалину в науковій літературі, що нового вносить порівняно з іншими дослідженнями).
Мета дослідження
Гіпотеза або питання дослідження


Методи дослідження – кількісний, якісні, змішані. Учасники експерименту. Засоби збирання та оброблення даних. Процедура дослідження: надати інформацію в хронологічному порядку про етапи дослідження.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Ми рекомендуємо додержуватись інструкцій Бема (2006) для подання результатів: нагадайте читачам про концептуальні гіпотези або запитання, які Ви ставите; про виконані операції; переконайтесь що відповідь/результат, а також статистика викладені зрозуміло.
Інтерпретація результатів; чи виправдались гіпотези; яка перспектива результатів для читача; обговорення несподіваних результатів і порівняння своїх висновків з попередніми дослідженнями (що зазначалися на початку статті в огляді літератури). Якщо є відмінності, обговоріть, чому Ви вважаєте, що ці відмінності існують і що вони можуть означати. Розгляньте обмеження дослідження (якщо такі є). Які запитання підняли Ваші дослідження? На які запитання ви не змогли відповісти? Сформулюйте загальний висновок.

Висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок у визначеному напрямі (сформулювати свої висновки чітко і лаконічно; пояснити чому результати можуть бути важливими для читача; зробити синтез стрижневих моментів (не тільки резюме основних тем, які розглядаються); переконатися, що висновки відповідають меті дослідження; довести читачам і науковому співтовариству, що результати важливі і цінні).

Подяки (не обов'язковий параграф)
Зазначити гранти або іншу фінансову підтримку дослідження, висловити подяки усім, хто допомагав у проведенні дослідження або рецензував рукопис. У цьому пункті також пояснюються будь-які спеціальні угоди, що стосуються авторства, наприклад, якщо автори робили різний внесок у дослідження.

Список джерел
Необхідно процитувати не менше 25 джерел в експериментальній статті і 50 в теоретичній.
Необхідно враховувати достовірність джерел, які використовуються! Якщо неможливо визначити автора та/або рік видання, краще відмовитися від цитування такого джерела, оскільки воно не є надійним.
Самоцитування повинно бути доцільним і не перевищувати 20 %.
Більшість джерел повинні бути за останні 5 років (бажано статті у авторитетних журналах, індексованих у Web of Science та/або Scopus). Географія має охоплювати принаймні три регіони; більшість джерел має бути англійською мовою.
Ми не рекомендуємо цитувати підручники, навчальні посібники, якщо аналіз дидактичних матеріалів не був метою дослідження.
Необхідно мінімізувати посилання на тези конференцій та інші матеріали, які не були рецензовані перед публікацією.
Ми рекомендуємо замінити дисертації на статті в авторитетних журналах того ж автора.
Треба обов'язково вказати DOIs усіх цитованих джерел і перевірити джерела на Crossref.

СТРУКТУРА СТАТТІ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ (усі частини статті повинні подаватись жирним накресленням) :
The Problem Statement.
The Analysis of Sources and Recent Researches.
The Purpose of Publication.
The Main Material Statement.
The Conclusions.
Acknowledgments.
Funding.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
REFERENCES

Текстовий редактор – не нижче Microsoft Office 2003, шрифт – Times New Roman (кегль 12 для назви, 9 для анотації, ключових слів та списку джерел, 11 – для тексту). Формат файлу – .DOC, .DOCX або .RTF. Якщо під час набору статті були використані нестандартні шрифти, необхідно обов’язково повідомити їх повну назву або надати сам шрифт (стандартне розташування в ОС Windows: локальний диск C:/Windows/Fonts).
Форматування: можна використати зразок оформлення публікації.
Текст набирається без переносів слів. Абзацні відступи форматувати за таким алгоритмом: виділити необхідний текст; у діалоговому вікні “Абзац” виставити такі параметри: вирівнювання – по ширині, відступ справа – 0 см, відступ зліва – 0 см, інтервал перед – 0 пт, інтервал після – 0 пт, міжрядковий інтервал – 1 рядок, відступ першого рядка – 0,75 см. Заборонено форматувати абзаци за допомогою пробілів і табулятора.
Таблиці створювати автоматично через меню “Таблиця – Вставити таблицю” й нумерувати послідовно. Праворуч над назвою таблиці розміщувати напис “Таблиця“ із зазначенням її номера (виділяти курсивним накресленням). Назву таблиці наводити посередині сторінки симетрично до тексту, виділивши жирним накресленням. На всі таблиці мають бути посилання у тексті (“табл. ….”, “у табл. …”, “див. табл. …”).
Ілюстрації до тексту подавати окремими файлами у форматі JPEG з послідовною нумерацією арабськими цифрами та підписом. Посилання на ілюстрації в тексті вказувати їх порядковим номером (“рис. …”, “фото …”, “схема …”).
При набиранні тексту необхідно додержувати таких загальних норм:
– Між словами ставити тільки один пробіл.
– Розрізняти тире (–) та дефіс (-). Дефіс – це знак, що з’єднує частини складних слів. Під час друку має позначення маленької горизонтальної рисочки (-) та не відокремлюється пробілами від слів. Тире – це розділовий знак, що вживається для позначення прямої мови, пауз, перед це (це є), оце, то, ось (це) значить. Тире у тексті обов’язково відділяють пробілами з обох боків .
– Не відділяти від попередньої цифри знак градуса, мінути, секунди, процента (25°; 5'; 30''; 77%).
– Відділяти нерозривним пробілом (одночасне натискання клавіш Ctrl+Shift+Пробіл) знаки і літери на означення томів, частин, параграфів, пунктів, номерів сторінок тощо від наступної цифри (Т. 7; ч. 23; § 5; № 34; С. 28–30); загальноприйняті позначення одиниць виміру від попередньої цифри (45 пуд.; 150 грн; 32 км; 6 млн; 45 тис.).
– Відділяти нерозривним пробілом ініціали та прізвище (В. А. Лавренов); скорочення після переліків (типу і т. п., і т. д.), перед іменами та прізвищами (п. Наталка,
ім. В. Винниченка), перед географічними назвами (м. Чернівці, с. Моринці, р. Золота Липа).
– Скорочення типу 80-ті, 2-го друкувати через нерозривний дефіс (одночасне натискання клавіш Сtrl+Shift+Дефіс).
– Лапки використовувати у варіанті “ ”.
– Апостроф має виглядати так – ’.
– Використовувати арабські чи римські цифри згідно з традицією.
– Дати подавати через тире без пробілів. Перед скороченнями р., рр., ст. ставити нерозривний пробіл.
Якщо дати наводити в дужках, то то “рр.” не писати (1861 р., 1945–1947 рр., (1945–1947), ХV–XVIII ст.). У сполученнях на означення десятиліть між датами ставити тире з пробілами: 40-х – 50-х рр., 1940-х – 60-х рр. Роки, що не збігаються з календарними, подавати через похилу риску (1997/98 навчальний рік; 2012/13 бюджетний рік).
– Часові та числові інтервали оформляти через тире без пробілів (липень–серпень; 36–44).
– У цифрових даних, що включають більше п’яти цифр, після кожних трьох цифр ставити нерозривний пробіл (13 255; 457 357; 46 532,5 кг.)
– Будь-які зроблені автором уточнення, коментарі, виділення тощо, які вставляють у цитату, слід оформляти за таким шаблоном: [текст. – Авт.].

Бібліографічне посилання – сукупність бібліографічних відомостей про цитований, розглядуваний або згадуваний у тексті інший документ / твір, що необхідні й достатні для його загальної характеристики, ідентифікації та пошуку. Бібліографічні посилання потрібно оформляти згідно з вимогами, встановленими у ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”, але з певними відмінностями.
Бібліографічне посилання має містити такі елементи:
– прізвище та ініціали автора (авторів);
– заголовок документа;
– відомості, що належать до заголовка (монографія, записки, збірник тощо);
– відомості щодо відповідальності – інформація про осіб та організації, які брали участь у створенні описуваного видання (вказуються укладачі, відповідальні редактори, перекладачі тощо);
– відомості про видання – інформація про зміни й особливості даного видання стосовно попереднього видання цього ж твору (наприклад: Вид. 10-е, перероб. і доп.);
– вихідні дані (місце, видавець, рік видання);
– відомості про серію (номер журналу, випуску, тому);
– сторінки, на які зроблено посилання або загальна кількість сторінок (при посиланні на весь документ).
Прізвища авторів виділяти курсивним накресленням. Прізвище передує ініціалам. Між ініціалами, а також між ініціалами і прізвищем ставити нерозривний пробіл. Окремі блоки бібліографічного посилання розділяти крапкою з тире. Існує автоматичний оформлювач бібліографічного опису.
Усі бібліографічні посилання подавати мовою оригіналу. За умови неодноразового посилання на різні праці одного автора застосовувати скорочений запис (автор, перші два–три слова назви, три крапки, тире, сторінка). У повторних посиланнях на багатотомний документ зазначати автора, заголовок, номер тому (випуску, книги), сторінки. Якщо повторне посилання слідує одразу за первинним, його текст замінюють словами “Там само”, “Там же”, “Ibid.” (залежно від мови джерела, на яке посилаються). У повторному посиланні на іншу сторінку до вказаних слів додають номер сторінки. У повторному посиланні на твір одного, двох чи трьох авторів, яке не слідує за первинним посиланням, зазначають прізвище та ініціали авторів, слова “Вказ. Праця”, “Указ. соч.”, “Op. cit.” та сторінки.
Бібліографічні посилання, включені до комплексного посилання, розміщують в алфавітному порядку і відділяють одне від одного крапкою з комою. Якщо до комплексного посилання включено кілька посилань на одного й того ж автора (авторів), то в другому й наступних посиланнях його прізвище й ініціали замінюють на “Його ж”, “Її ж”, “Їх же”, “Его же”, “Её же”, “Их же” або, відповідно, “Idem”, “Eadem”, “Iidem”.
Посилання на архівні матеріали подаються національною мовою, залежно від місцезнаходження документа, згідно із загальноприйнятою в даному архіві (в даній країні) системою посилань (наприклад: ЦДІАК України, ф. 127, оп. 3, спр. 38, арк. 45; РГАДА, ф. 124, 1624 г., кн. 35, л. 65; BO, rkps 161/58; rkps 17070, k. 45 v.). У першому посиланні на архів вказується його повна назва, а в дужках зазначається абревіатура. У наступних посиланнях ставиться лише абревіатура.
Офіційні ініціальні абревіатури назв архівних установ та інші рекомендації щодо оформлення архівних посилань можна переглянути у Бюлетені ВАК України, № 11, 2011.

Увага! Для подання бібліографічних посилань у статті, написаній англійською мовою, треба використати режим транслітерації. Для цього можна скористатись онлайн транслітерацією.

Редакційній колегії необхідно подавати один роздрукований примірник та електронну копію статті.
Редакційна колегія не розглядатиме статті, які не відповідають вказаним вище вимогам.
Редакційна колегія має право редагувати й скорочувати подані матеріали. Неопубліковані статті, а також електронні носії й ілюстрації авторові не повертаються.
Відповідальність за зміст статті, достовірність фактів, цитат, дат тощо покладається на автора.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Усі статті, що надходять до редакції, проходять процедуру рецензування, яка спрямована на максимально об’єктивну оцінку змісту наукової статті та передбачає всебічний аналіз переваг та недоліків матеріалів статті. До друку приймаються неопубліковані раніше матеріали, які відповідають тематиці журналу.

Наукова стаття має викладати проміжні або кінцеві результати дослідження, репрезентувати науковий пріоритет автора, теоретичну й практичну значущість його роботи.

Процес рецензування статті здійснюється незалежними експертами з відповідних галузей, який є анонімним для рецензента та автора.

Визначається відповідність статті принципам етики у наукових публікаціях та надаються рекомендації щодо усунення випадків їх порушення (у разі виявлення).

Статті членів редакційної колегії проходять стандартну процедуру зовнішнього незалежного рецензування, організованого головним редактором. Члени редакційної колегії не беруть участі у розгляді власних рукописів.

Усі статті проходять перевірку на плагіат спеціальними програмами.

Рецензування відбувається відповідно до принципу конфіденційності, що полягає у нерозголошенні інформації, яка стосується усіх етапів рецензування, зауважень та рішення щодо опублікування статті. Винятком є необхідність спеціальної консультації іншого фахівця відповідної галузі, на що потрібен дозвіл редколегії. Автору статті надається можливість ознайомитися з текстом рецензії, зокрема якщо він не згоден з висновками експерта.

ЕТИЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ РЕЦЕНЗЕНТІВ

Метою рецензування журналу є підтримка найвищих етичних стандартів наукових досліджень.

Рецензент має відмовитися від рецензування, якщо його кваліфікація та напрям підготовки не відповідають напряму статті.

Метою рецензента є об’єктивне оцінювання якості поданої статті та визначення ступеня її відповідності науковим, літературним та етичним стандартам.

Для забезпечення права кожного автора на інтелектуальну власність, рецензенту забороняється будь-яке використання отриманих аргументів і висновків автора без дозволу останнього.

У разі наявності конфлікту інтересів або професійних чи особистісних зв’язків рецензента з автором, які можуть вплинути на судження рецензента, він має повернути статтю, вказавши на конфлікт інтересів.

Звинувачення у плагіаті вимагає від рецензента аргументованого обґрунтування власних зауважень. Будь-яке твердження про наявність плагіату або необ’єктивного цитування має супроводжуватися відповідними посиланнями.

У разі наявності у рецензента сумнівів щодо плагіату, авторства чи фальсифікації даних, він в обов’язковому порядку має звернутися до редакційної колегії з вимогою до колективного розгляду авторської статті.

Підтримка періодичності видання наукового журналу вимагає від рецензента своєчасного рецензування та поваги до особистості автора статті.

ПОРЯДОК РЕЦЕНЗУВАННЯ РУКОПИСІВ

Автор подає до редакції статтю, яка відповідає Вимогам до публікацій у журналі. Рукописи, які не відповідають означеним Вимогам, не розглядаються.

Головний редактор призначає рецензента (за необхідності, два рецензенти) за профілем дослідження. Рецензентом є спеціально запрошений фахівець відповідної галузі знань.

У разі відсутності конфлікту інтересів та відповідності кваліфікації рецензента напряму дослідження автора статті, рецензент доходить висновку про науковий рівень статті та надає рекомендацію до друку, заповнивши спеціально розроблений формуляр.

Термін розгляду статті – до 30 днів.

У разі наявності будь-яких конфлікту інтересів, головним редактором призначається інший експерт.

Рецензування проводиться конфіденційно за принципами double-blind рецензування (двостороннє "сліпе" рецензування, коли ні автор, ні рецензент не знають один про одного). Для всіх статей, що надаються на рецензування, визначається ступінь унікальності авторського тексту за допомогою відповідного програмного забезпечення. Цитування допускається в обсязі, який не перевищує 20% від загального об’єму статті. Таким чином, унікальність має бути не меншою 80%.

Після остаточного аналізу статті, рецензент надає рекомендації автору (публікувати статтю без змін; внести незначні зміни; внести значні зміни; відхилити статтю), про що відповідальний секретар повідомляє автору електронною поштою.

У разі виявлення зауважень, стаття направляється автору на доопрацювання. Виправлений варіант повторно надається рецензенту для прийняття рішення й підготовки висновку про можливість публікації. Датою прийняття статті до друку вважається дата отримання редакцією позитивного висновку рецензента (або рішення редакційної колегії) щодо доцільності й можливості опублікування статті.

У разі непогодження з думкою рецензента, автор статті має право надати аргументовану відповідь до редакції журналу. У такому разі стаття розглядається на засіданні робочої групи редакційної колегії та спрямовується на додаткове рецензування іншим фахівцем. Редакційна колегія залишає за собою право відхилення статей у разі неспроможності або небажання автора врахувати побажання та зауваження рецензентів. На вимогу рецензента редакційна колегія може надати статтю іншому рецензенту з обов’язковим додержанням принципів double-blind рецензування.

Остаточне рішення щодо можливості та доцільності публікації приймається Головним редактором (або, за його дорученням – членом редакційної колегії), а за необхідності – засіданням редакційної колегії в цілому. Після прийняття рішення про прийняття статті до друку, відповідальний секретар повідомляє про це автору та вказує очікуваний термін публікації.

Кінцеве рішення про склад друкованих статей видання затверджується протоколом, про що робиться відповідна позначка на останній сторінці журналу.

Затверджена до публікації стаття надається технічному редактору. Незначні правки стилістичного або формального характеру, які не порушують змісту статті, вносяться технічним редактором без узгодження з автором.

Відповідальність за порушення авторських прав, достовірність наведених фактів і даних, обґрунтованість висновків та рекомендацій покладається на автора статті.

Стаття 1, що відповідає вимогам до публікації в науковому журналі
Стаття 2, що відповідає вимогам до публікації в науковому журналі

1. Оглядова стаття
Oглядові статті надають критичний та конструктивний аналіз наявної літератури в певній галузі шляхом підсумовування, аналізу та порівняння, часто визначають конкретні прогалини чи проблеми та надають рекомендації для майбутніх досліджень. Загалом оглядові статті можуть бути трьох типів: огляди літератури, систематичні огляди та метааналіз.

Для розповідних оглядів або оглядів літератури довжина може коливатися від 8000 до 40000 слів, тоді як систематичні огляди зазвичай мають менше 10 000 слів.

2. Клінічний приклад
Клінічні приклади подають подробиці реальних випадків пацієнтів із медичної або клінічної практики. Описані випадки, як правило, є тими, які значною мірою сприяють удосконаленню знань у цій галузі. Очікується, що в дослідженні будуть обговорені ознаки, симптоми, діагностика та лікування захворювання.

Вони вважаються основною літературою і зазвичай мають кількість слів, подібну до оригінальної статті. Клінічні тематичні дослідження вимагають великого практичного досвіду і можуть бути невідповідним форматом публікації для дослідників на початку кар’єри.

3. Клінічне випробування
Знову ж таки, специфічні для галузі медицини, клінічні випробування описують методологію, виконання та результати контрольованих досліджень, які зазвичай проводяться з великими групами пацієнтів.
Статті про клінічні дослідження також довгі, зазвичай приблизно такої ж довжини, як і оригінальна дослідницька стаття. Клінічні випробування також вимагають практичного досвіду роботи, а також високих стандартів етики та надійності, тому цей формат більш корисний для досвідчених дослідників.

4. Перспектива, думка та коментар
Перспективні статті — це наукові огляди фундаментальних концепцій або поширених ідей у ​​певній галузі. Зазвичай це есеї, які подають особисту точку зору з критикою поширених уявлень, що стосуються галузі. Перспективна частина може бути оглядом окремої концепції або кількох пов’язаних концепцій. Вони вважаються додатковою літературою і зазвичай є короткими статтями (близько 2000 слів).

Статті з думкою подають точку зору автора на інтерпретацію, аналіз або методи, використані в конкретному дослідженні. Це дозволяє автору прокоментувати сильні та слабкі сторони теорії чи гіпотези. Думкові статті, як правило, ґрунтуються на конструктивній критиці і мають бути підкріплені доказами. Такі статті сприяють обговоренню актуальних проблем науки. Це також відносно короткі статті.

Коментарі – це короткі статті, зазвичай довжиною близько 1000—1500 слів, які привертають увагу або подають критику раніше опублікованої статті, книги чи звіту, пояснюючи, чому вони зацікавили їх і як можуть бути просвітницькими для читачів.

5. Рецензія на книгу
Мета рецензії на книгу – надати уявлення та думку щодо нещодавно опублікованих наукових книг. Рецензії на книги також є відносно короткими статтями. Рецензії на книги є хорошим варіантом публікації для дослідників на початку кар’єри, оскільки вони дозволяють досліднику бути обізнаним з новою літературою в цій галузі, водночас доповнюючи свій список публікацій.